Навіть, якщо ви далека від аніме людина, то все рівно могли чути про «Сім’ю шпигуна» (Spy x Family). Аніме-адаптація манґи Тацуї Ендо отримала неймовірний успіх по всьому світу й стала одним з найпопулярніших та найкращих шоу останніх років.

Прем’єра серіалу від Wit Studio відбулася 9 квітня й вже з першої серії захопила увагу мільйонів глядачів. І цей успіх ставав лиш більшим з виходом кожного наступного епізоду. Трохи згодом Wit Studio анонсували й другий сезон, прем’єра якого відбудеться цього жовтня.

«Сім’я шпигуна» вже потрапила в топ аніме на сервісі MyAnimeList з оцінкою 8.87 та майже мільйоном підписників. Згадки про нього можна знайти повсюди, а меми з головними героями заполонили інтернет.

Та чи виправдана уся ця увага? Що ж, коротка відповідь – так. А довга…

Створити сім’ю щоб врятувати світ

«Сім’я шпигуна» розповідає про час, де між сусідніми країнами Останією та Весталісом триває холодна війна. Найкращому шпигуну у світі, відомому як «Сутінки», дають нове завдання – зібрати якомога більше інформації про політика Донована Дезмонда.

Операція отримує назву Strix, і для її виконання агенту необхідно… завести сім’ю. Так, сім’ю. Донован Дезмонд дуже впливова та таємнича людина. Він майже не з’являється на публіці й зустріти його можна лише під час батьківських зборів в академії Еден, куди ходять його сини. Тому Ллойду потрібна дитина, яка поступить у ту ж академію. А ще жінка, щоб не викликати підозр як самітній батько.

Тож, місія розпочинається. «Сутнки», тепер вже під ім’ям Ллойд Форґер, береться за пошуки сім’ї. Оскільки робити дитину часу у нього немає, він бере її з притулку і цією дівчникою виявляється шестерічна Аня, котора вміє читати думки. Пізніше у випадковій зустрічі в крамниці, Ллойд знаходить й дружину – Йор, яка теж не проста дівчина. Вона відома як «Тернова принцеса» і є найманою вбивцею.

Кожен член новосформованої сім’ї Форґерів не розповідає про своє таємне життя чи силу іншим, і у кожного є свої причини бути у цій сім’ї. Для Ллойда – це завдання. Для Йор – прикриття, адже вона живе у світі, де бути молодою самітньою жікною це вже вагома причина, аби викликати підозри. А для Ані це повноцінна сім’я та неймовірна пригода, де їй разом з новим татом та мамою належить врятувати світ.

Весь серіал нам показують Ллойда, який намагається побудувати гарні відносини з Аню та зробити з неї розумну й виховану леді, щоб та спершу змогла поступити до академії Еден, а пізніше – отримати там хороші оцінки та потрапити в коло найкращих учнів. Адже лише так вона зможе стати ближче з молодшим сином Дезмонда, а отже й з самим Дезмондом.

Як це зазвичай буває з шестирічними, Аня не хоче вчитися, здорово харчуватися, прокидатися вранці чи робити ще хоч щось, що від неї вимагає новоспечений батько. Все, чого хоче дитина, це їсти арахіс та дивитися мультфільми про шпигунів. Очевидно, це зовсім не те, що потрібно Ллойду, якому попри весь талант шпигуна, зовсім бракує вміння та досвіду в поводжені з дітьми.

Не допомагає навіть те, що Аня знає таємницю Ллойда, і знає, що від нього залежить доля світу. Так, інколи це додає їй мотивації та відчуття обов’язку, але все ж не скасовує того, що навчання, спорт та всі інші корисні для досягнення цілі активності їй не довподоби.

На допомогу Ллойду інколи приходить Йор. Досвіду з дітьми у неї трохи більше ніж у Ллойда й вона з більшим розумінням ставиться до дитячих забаганок. Йор навчає Аню спорту та самозахисту, а також робить те, що зробив би будь-який глядач – захищає Аню попри все!

Але й Ллойд, не зважаючи  на всі невдачі, рук не опускає. Він читає книги про виховання, проводить для Ані неймовірні шоу, виконує усі її забаганки, як от орендує замок, викликає багато агентів та розігрує величезний спектакль. З кожною новою виконаною забаганкою чи спробою навчити чогось Аню, Ллойд сам того не помічаючи, створює справжню сім’ю. Помалу, невпевненно, не без проблем та промахів, однак Йор, Аня та Ллойд стають ближче один до одного та справді починають бути Форґерами.

Зусилля, які Ллойд прикладає для того, щоб навчати Аню, навіть зважаючи на те, що це все безрезультатно, роблять всю цю ситуацію дуже кумедною. Ми неодноразово бачимо веселі й милі реакції Ані, коли та читає думки батька, або безпомічного Ллойда, який вже не знає, який підхід вибрати. Це справді показує нам всі труднощі батьківства.

Відімкнути мізки й насолоджуватися

Варто зрозуміти, що «Сім’я шпигуна» це не лекція по психології, філософії чи політиці, після якої ви ще не день і не два будете все пережовувати, намагаючись зрозуміти кожну деталь. Навпаки, це парк атракціонів, куди ви приходите відпочити від буденних проблем, розважитись та отримати масу задоволення.

Саме так воно й виходить. Кожна серія має у собі щонайменше кілька сцен, які змусять вас посміхнутися, захопитися чи зарядять вас позитивними емоціями. Взяти лиш Аню – це просто миле ходяче щось. Її «хех» ще довго зустрічатиметься у різних мемах чи картинках для важливих розмов, але й крім того є ще десятки невеличких сцен, де вона звичайні речі робить або дуже кумедно, або дуже мило, або і те, і те одночасно.

Насправді, весь гумор цього серіалу полягає у маленьких деталях. У одній серії нам показують, як Аня дотепно підіймається сходами, у наступній ми бачимо великодку на Бліча, ще у іншій п’ять разів перемотуємо один і той самий момент, де Аня і Ллойд просто говорять “Вау”. І для цього не потрібно прикладати жодних зусиль, ти просто бачиш ці моменти і насолоджуєшся ними.

Окремо хочеться виділити 5 епізод аніме, «Вони пройдуть чи проваляться», який, напевно, є одним з найкращих у серіалі. Після успіху Ані, Ллойд вирішує подарувати своїй доньці незабутній вечір, щоб нагородити її за хорошу роботу. Він влаштовує ціле шоу для неї з орендованим замком та купою агентів. Йор випиває забагато вина й стає найнебезпечнішою п’яною жінкою, яку тільки бачив світ, а Аня просто цим всім насолоджується. Як насолоджується і глядач.

Навіть те, що тема головної місії – це врятувати світ від можливої війни, ніяк не впливає на загальну картину аніме. Операція Strix протягом сезону все більше і більше відходить на другий план, а наперед виходить повсякденне життя сім’ї Форґерів. Та й тут, жодної драми чи таємниць. Точніше, жодних таємниць від глядача, у героїв один від одного секрети, звичайно, є.

Але попри те, що тут немає неймовірно закрученого сюжету, глядач все одне залишається прикутим до монітору чи екрану протягом всіх 20 хвилин, допоки йде серія, а тільки но серія закінчилася, йому хочеться ще. Автори вміло тримають увагу глядачів, як ось у 10 серії, де Йор навчала Аню кидати м’яча. Протягом всього епізоду ми бачили виснажливі тренування та практику вдома, на вулиці й навіть увісні, але не бачили самого кидка, і коли Аня нарешті отримала м’яч… Це треба побачити на власні очі.

Wit Studio та CloverWorks

Wit Studio та CloverWorks, які разом працюють над серіалом, гарно впоралися з адаптацією. Протягом 12 епізодів вони радували нас гарною картинкою та анімацією. Дизайн персонажів виглядає чудово, і ті кілька екшн-сцен, що є в аніме, теж були виконані добре.

У «Сім’ї шпигуна» немає якихось крутих режисерських моментів, неймовірної анімації чи графіки, або найкращого саундтреку. Однак  воно тут було б недоречним. Повертаючись до попередньої теми, це аніме треба дивитися просто щоб розслабитися й отримувати насолоду від перегляду, а не для того, щоб видивлятися кожен піксель чи ґуґлити кожну композицію.

Хоча, насправді, саундтрек у серіалі виконаний у всіх традиціях шпигунських фільмів, особисто до нього жодних питань немає. А от опенінґ особливо не запам’ятовується, хоч відеоряд там чудовий. Така ж ситуація з ендінґом. Вони тут просто посередні. Тобі не хочеться їх одразу пропустити, але й додати у плейлист рука не тягнеться.

Кандидат на найкраще аніме року

«Сім’я шпигуна» це трохи нетипове аніме. Воно в певних деталях перетинається з тим, що зараз актуально в аніме індустрії, однак все ж грає не на популярних трендах, а намагається бути самобутнім.

В цьому серіалі немає вульгарних жартів, безглуздого фансервісу чи тупого гумору, що зараз притамане багатьом сучасним аніме. Навпаки, це дотепне шоу, де веселі моменту показують через випадкові ситуації чи невеличкі деталі, які, хоч і займають лиш секунду екранного часу, все одне запам’ятовуються на довго.

Тут є чудові персонажі, які протягом сезону розвиваються, вчаться чомусь новому, починають цінувати один одного. Якщо задуматися, то у них змінюються життєві цінності. Так, наприкла, Ллойд, який все життя виконував найрізноманітніші завдання без жодних проблем, знаходить себе у непростій ситуації, коли йому вже не хочеться підозрювати всіх довкола, а просто відчути, що таке справжня сім’я.

Глядачам давно хотілось чогось нового, й «Сім’я шпигуна» у цьому плані як ковток свіжого повітря. Та чого там, давайте спробуємо згадати ще якесь аніме останніх років, де нам розповідають історію повноцінної та щасливої сім’ї. Лиш за це «Сім’я шпигуна» заслуговує уваги.

Підводячи підсумки, «Сім’я шпигуна» це чудове комедійне аніме про повсякденність найкращого у світі шпигуна, професійної найманої вбивці та маленької дівчинки з надзвичайними здібностями. Це шоу підійде для будь-якої аудиторії, чи то ви хардкорний фанат, чи може ви ніколи раніше аніме не дивилися, з цим серіалом ви точно не прогадаєте.

І на кінець не побоюсь сказати, що хоч до кінця року у нас ще є чимало цікавинок, як от продовження Bleach, «Сім’я шпигуна» поки є одним з найвпевненіших кандидатів на звання найкращого аніме року. Waku waku!